Ця трагедія почалася понад сто років тому. І лише у ХХІ столітті все більш-менш прояснилося.

23 серпня 1912 року в Луїзіані під час сімейного відпочинку на озері зник 4-річний хлопчик на ім’я Боббі Данбар. Через кілька місяців його було знайдено і повернуто до родини.

Але через 100 років з’ясувалося, що після зникнення батьки привезли додому досконалого чужого хлопчика, який просто мав схожість на зовнішність зі справжнім Боббі.

Цікаво, як так сталося? Тоді читаємо подробиці цієї незвичайної життєвої історії.

Обставини зникнення

Батьки Боббі були дуже заможними людьми – батько володів успішною ріелторською конторою. Власне, цей момент – забезпеченість сім’ї – і сприяв тому, що історія Боббі набула найширшого розголосу. При цьому вона розвивалася досить незвично.

Боббі мав молодшого брата. Діти, яких батьки просто любили, росли в коханні та турботі, і отримували буквально все, що хотіли.  Батьки, у свою чергу, приділяли їм багато уваги, балували.

У серпні 1912 року сім’я Леслі та Персі Данбар із двома синами 4-х та 2-х років вирушила до наметового табору на озеро Суейзі. З ними на відпочинку були також кілька партнерів із бізнесу чоловіка.

Коли компанія повернулася в намети до обіду, батьки пропустили старшу дитину.

Зникнення Боббі виявила його мати, Леслі. Коли відпочиваючі сіли обідати, малюка не опинилося за столом.

З’ясувалося, що Боббі ув’язався за одним із друзів батька Полом. Дитина пішла подивитися на те, як чоловік ловить рибу. Пізніше Пол розповідав, що на шляху до бази Боббі почав балуватися, зухвало сміятися. А потім просто зник. Більше Боббі ніхто не бачив.

До того моменту, як дорослі нарешті зрозуміли, що однієї дитини не вистачає і почали її шукати, минуло вже не менше години.

Почалися масштабні пошуки дитини

Батько Боббі, Персі Данбар, був не тільки багатою, але й впливовою людиною в місті. Він призначив винагороду за повернення малюка в сумі 1000 доларів (на той момент величезні гроші) і обіцяв, що до того, хто поверне дитину ніяких заходів не вжито, також він замовив надрукувати зображення та опис хлопчика, і розіслати поштою всім міським та окружним поліцейським від Техасу до Флориди.

Перші версії поліції:

Боббі потонув або став жертвою алігаторів, що мешкають в околицях у великих кількостях. Близько сотні людей вийшли на пошуки дитини. Ретельно прочісували місцевість. У ході пошуків добровольці навіть знищували алігаторів, які зустрічаються на шляху – якби на Боббі напала рептилія, то в шлунку можна було відшукати останки. Також люди підривали динаміт у водоймі, щоб тіло, якби воно було у воді, могло випливти.

Але ні живого, ні мертвого Боббі тоді не виявили.

Натомість знайшли відбитки дитячих ніг, які ведуть у бік залізничної станції. На той час ходило дуже багато чуток про волоцюгу, який вештався в тих місцях. Це породило таку версію: дитину вкрали. А невтішні батьки Боббі спалахнули надією: син, можливо, живий.

Але результатів не було.

Боббі знайшли?

Майже відразу Данбари отримали листа про те, що схожого на Боббі хлопчика бачили в компанії ремісника в місті Попларвілл. До міста відразу ж подався родич батька зниклого. Повернувся він із невтішними звістками: хлопчик – не Боббі.

А ще за 8 місяців відбувається несподіване. До поліції міста, де жила родина Боббі, прийшла телеграма з маленького містечка штату Міссісіпі. У ній говорилося, що затриманий бродяга на ім’я Вільям Волтерс. З ним був помічений маленький хлопчик, дуже схожий на Боббі.

Судячи з опису, дитина була не в кращому становищі.

Боббі чи… Брюс?

З’ясувалося, що схожість хлопчика із зниклим Боббі виявив місцевий лікар. Як чесний громадянин, він поспішив повідомити про це поліцію.

Але все було не так просто.
По-перше, Уолтерс категорично не визнавав звинувачень у викраденні дитини. Малюк, за словами чоловіка, жодного відношення до сім’ї Данбар не мав. Він був його племінником, сином померлого брата та жінки на ім’я Джулія Андерс. Бродяга стверджував, що Джулія залишила хлопчика, якого він називав Брюсом, на його опіку, а сама пішла шукати роботу. Незважаючи на те, що багато мешканців містечка підтримали історію Уолтерса, поліція заарештувала його.

Возз’єднання із сім’єю

Згідно із заміткою однієї з газет, зустріч сім’ї була радісною. Хлопчик одразу ж закричав “Мама”, побачивши Леслі. За іншими даними, і Леслі, і Персі Данбар не одразу зважилися підтвердити, що хлопчик – це їхній улюблений Боббі. Але дитину подружжя все ж таки забрало.

І вже вдома, під час купання малюка, Леслі ніби виявила родимки та шрами, які остаточно затвердили її на думку, що Боббі вдома.

Буквально за кілька тижнів до сім’ї Данбар приїхала Джулія Андерс – гадана мати знайденого хлопчика. Будучи розгубленою і в сльозах, вона звинувачувала подружжя у викраденні її кровної дитини, і сказала, що дуже сумує за Брюсом. Більше того, жінка спробувала пригрозити Данбарам судом.

Але де там. Вона була злиденна служниця і не мала можливості найняти хорошого адвоката, тому звернулася за безкоштовною юридичною допомогою.

Подружжя теж не сиділо мовчки. Вони пустили у хід усі свої зв’язки. У результаті сім’я Данбар налаштувала всю судову систему штату на захист свого права на цю дитину.

Джулії влаштували очну ставку, на якій представили 5 схожих хлопчиків, серед яких вона мала впізнати свого Брюса. Але вона не змогла точно визначити свого сина, та й сам малюк нічим не видав, що знайомий із Джулією.

Наступного дня Джулії дозволили знову побачити «Боббі» і навіть роздягнути його. Тоді вона однозначно заявила, що це її Брюс, але поліція, а з їхньої подачі та журналісти, рознесли звістку про те, що Джулія не змогла визнати дитину відразу.

На суді випливло й те, що Джулія народила кількох дітей поза шлюбом, причому двоє з них уже померли. Так захист Данбаров виставив Джулію Андерс аморальною жінкою, здатною на будь-яку підлість.

У результаті Джулія здалася і поїхала до себе в Північну Кароліну, так і не оспоривши визнання Боббі Данбара. Після цього вона вийшла заміж і народила у шлюбі ще 8 дітей. Кажуть, всі вони вважали, що мали старшого брата, якого викрали в дитинстві.

Вільям Уолтерс був засуджений на довічне за викрадення. Але він так і не визнав, що хлопчик, якого в нього забрали був Боббі.

Як би там не було Брюсу пощастило.

Після того, як Брюс став Боббі, його життя кардинально змінилося на краще. Він ріс у коханні та багатстві, отримав значну спадщину, одружився, працював в одній з великих компаній та виховав кількох дітей. Помер Боббі-Брюс у 1966 році.

Нащадки Джулії Андерс розповідали пресі, що кілька разів чоловік приїжджав до них і розмовляв про їхню родину та матір. Вони підозрювали, що це Боббі Данбар, котрий намагався з’ясувати правду про своє народження.

Правда шокувала

У 2004 році онука Боббі Данбара, Маргарет Катрайт, знаючи про історію зникнення та повернення в сім’ю свого діда, вирішила-таки прояснити сімейну таємницю і вмовила нащадків Боббі та його брата здати кров на аналіз ДНК.

Ось і стало відомо, що «Боббі» ніколи не був кровним членом сім’ї Данбар. Його ДНК не несла жодних слідів збігів зі спадщиною тих Данбаров, які припливли до США з Шотландії ще 1770 року.

Проте аналіз ДНК нащадків Джулії Андерс підтвердив, що вона абсолютно правильно стверджувала, що «Боббі» насправді її син Брюс.

На жаль, прояснити долю справжнього Боббі вже неможливо. Що трапилося з хлопчиком у наметовому таборі більше 100 років тому: чи потонув він в озері, чи таки справді був викрадений, встановити так і не вдалося. Навіть, якщо справжній Боббі був живий, він уже не мав жодного шансу повернутися в сім’ю. Адже його ніхто більше не шукав, батьки хлопчика зробили свій вибір.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook: