Ця дівчинка вундеркінд прославилася в дев’яностих роках. Ірина Полякова навчилася читати у 2 роки, а в 13 років закінчила школу та вступила в МГУ

Але що ж з нею стало тепер через 28 років?

Ірина Полякова народилася у звичайній Радянській сім’ї. Її мати була вчителькою початкових класів, батько військовим інженером. Батьки вирішили повністю присвятити себе єдиній доньці.

Мама Ірини горіла ідеєю виростити особливу дитину. Вона розробила власну методику раннього розвитку. Вже у 2 роки Ірина навчилася читати, а в 5 років прочитала всі 26 томів Жюля Верна. В 6 років дівчинка пішла до школи. Вона легко опановувала програму та стала перестрибувати з класу в клас. Батьки не могли натішитися успіхами доньки. Їх зовсім не хвилювало що Іра була вигнанцем та не могла знайти друзів.

 Діти ніяк не приймали в колектив незвичайну дівчинку та нерідко жартували над нею

Тому Ірина завжди відчувала себе самотньою та знедоленою. Вона не вміла за себе постояти, бо була тихою домашньою дитиною. Батьки ще більше вкорінювали доньці невпевненість. Завжди водили її за руку та не давали кроку ступити самостійно.

В 13 років Ірина закінчила школу

Мама з татом вирішили, що їй неодмінно потрібно вступити на економічний факультет. В університеті дівчинка довго приховувала свій вік. І лише завдяки цьому змогла знайти приятелів. Але батьки продовжували її контролювати і вказувати як треба жити.

Тому коли до 18 років дівчина встала на ноги, влаштувалась на роботу менеджером та нарешті втекла від батьківського піклування.

Ірина винайняла квартиру і розпочала жити з колишнім однокласником

Вона займала великі керівні посади у великих іноземних компаніях та мала високу зарплатню. Але в особистих відносинах часто спіткали невдачі. Ірина була заміжня двічі. Шлюб розвалювався. У дівчини була занижена самооцінка. Вона вибирала не гідних чоловіків, тиранів, які робили її нещасною.

Ірині довелося довго спостерігатися у психотерапевта, щоб навчитися долати комплекси та вибудовувати особисті кордони

Якось вона зрозуміла, що й сама хоче допомагати людям досягти гармонії з собою. Ірина здобула ще одну освіту і стала психологом, сімейним терапевтом та нутриціологом. Вона нарешті знайшла своє покликання, стала займатися тим, що просить душа, а не тим, що змушують робити батьки.

Сьогодні Ірина має сина. А ще в її житті з’явився коханий чоловік.

Зараз у них народилася донька.

Своїх дітей Ірина не збирається ростити вундеркіндами. Вона вважає, що такі діти з юних літ стають самотніми та нещасними людьми.

Вона впевнена, що діти не повинні ставати жертвами своїх батьків і заслуговують на нормальне життя де є місце не тільки навчанню а й ігри у дворі.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook: