На мапі світу вже нема «нічиїх» місць. Навіть ті клаптики суходолу, що знаходяться на іншому краї світу, належать тій чи іншій державі. Маловідомий, не заселений ще острів Буве, що одиноко сховався на південній периферії Атлантики, вважається територією Норвегії, яка розташована на протилежній стороні планети.

Вулкан

Крижано-сніговий острів відвідують лише полярники. Справа в тому, що Буве максимально віддалений від іншого суходолу. Від Африки його відділяють 2500 км, від Антарктиди – 1700 км. А до інших материків відстань ще більше. Подібною віддаленістю від «цивілізації» можуть похизуватися ще острів Пасхи й Тристан-да-Кунья. Але усі ці місця придатні для життя людини, чого не сказати про острів Буве. З моменту свого відкриття непривітний клаптик суходолу прийняв лише кількасот сміливих. Висадитися на нього непросто: Буве є вулканічнім островом. Його поверхня – це майже суцільні базальти й прямовисні кручі, що піднімаються з океану. Жодне судно не знайде тут бухти для стоянки. Острів майже повністю скутий крижаним покривом. І на додаток: Буве більшу частину року ніби вкритий туманом від непрошених очей. Тому виявити його можливо лише за навігаційними приладами.

При чому Норвегія?

Звернемося до історії відкриття острова Буве. Вона цікава. У ХVІІІ столітті мореплавці шукали так звану «терра аустраліс». Так звали невідому землю, що, за думкою освічених умів, була розташована в південній півкулі. У 1739 році крижаний клаптик в океані виявив французький мандрівник Жан-Батист Буве-Де-Лоз’є. Але туман заважав встановити, чи це острів, чи околиця материка. І капітан дав відкритій землі назву: «мис Обрізання Господня» (до того ж невірно вказавши довготу відкритого суходолу). Через 40 років, під час навколосвітньої подорожі, Джеймс Кук ніякого мису не знайшов. А ще через 35 років англійський мореплавець Ліндсей знов «відкрив» острів і подарував тому своє прізвище. Через деякий час острів Ліндсея змінив назву на Ліверпульський (на честь британського прем’єр-міністра). Лише у 1927 році на крижаний клаптик суходолу ступила нога норвежців. Нащадки вікінгів побудували тут маленьку хатину, поставили прапор Норвегії й перейменовали землю в острів Буве.

Життя на острові

На острові працює метеостанція, що фіксує постійні західні вітри, в межах дії яких розташовано цей клаптик суходолу. Наука вивчає західні вітри південної півкулі, так як вони беруть участь у формуванні клімату на Землі. Буве відвідують і вчені. Вони досліджують його крижаний покрив та діатомові водорості океану. Потрапити на Буве можливо лише на гелікоптері.

Флорою та фауною острів Буве похизуватись не може. Середня температура повітря тут від +1 ˚С до -3 ˚С. В таких умовах можуть існувати лише мох та лишайник. Морські тварини на острові не мешкають, бо заважають стрімчаки. Лише на західній стороні є маленькі пологі площі, куди епізодично запливають тюлені та де зупиняються перелітні птахи.

Таємниці острова

Перша таємниця острова Буве відноситься до 1964 року. Екіпаж криголама “Protector” знайшов тут кинений човен з припасами, одягом, міцними напоями та іншими необхідними в мандрівці речами. Частина запасів була складена під камінням. Але ніяких слідів людини не було знайдено. В даному секторі Атлантики кораблі не тонули, не зникали. З того часу таємниця човна не розкрита.

Друга загадка стосується 1979 року. Американський супутник відмітив у стороні острова дивні спалахи. Подібні явища зазвичай супроводжуються ядерними вибухами. Можливо, будь-яка держава проводила на острові ядерні випробування? Ні, це доведено. Громада була задовільнена версією про метеорит. Природу спалахів на острові Буве не розгадано і донині.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook: