«Може, наші помилки і творять нашу долю», – казала одного разу героїня відомого телесеріалу Керрі Бредшоу. Вірогідно, нам спочатку необхідно розбитися, щоб нарешті знайти власну цілісність, зібратися по шматочкам.

Дуже прикро, коли в коханні ми маємо світлі надії, віддаємо свої ресурси, а наприкінці розуміємо, що наш замок з піску звалився. Душа розбивається на друзки, і ми дивуємося, чому знов потерпіли крах у особистих стосунках.

Ніхто не застрахований від помилок у коханні.

Ми шукаємо пару або коло спілкування на підставі тих уроків, які повинна вивчити наша душа. Ми не можемо змінитися за помахом чарівної палички та «оновити» свій мозок. Це може статися лише через кризу, яку треба подолати.

А якщо це не помилка, а потреба зрозуміти власний внутрішній світ, свої мрії та справжні прагнення? Іноді, озираючись у минуле, ми мріємо повернути  кохання, що пішла. І це не дивлячись на той факт, що вона колись розбила нам життя.

Сутність у тому, що глобальна помилка несе в собі важливу місію: вона наближає нас до кохання всього життя. І є сенс розбитися вщент, щоб зрозуміти, як знов «скластися» та знайти свій ідеальний «формат».

Як правило, рокова помилка – це стосунки, які нам і не варто було починати, або як мінімум завершити їх якомога раніше. Але ми цього не зробили через моральну слабкість, нерішучість. З іншого боку, без цієї помилки ми б не зрозуміли, що таке справжнє почуття.

Особисті стосунки – це постійна боротьба двох «Я». І не змінивши себе, свою свідомість, ми постійно будемо наступати на ті ж граблі.

Наша помилка у стосунках повинна завершитися печально, драматично. Так потрібно, щоб руйнувати нас до останньої друзки, до фундаменту і кинути виклик власним знанням про кохання.

Ми маємо ставити собі питання, а що було зроблено або сказано помилково, чи потрібно виправити положення? І цей процес тривалий та болісний, поки ми не приймемо правду і подивимось їй у очі.

Це стан, коли ми нарешті усвідомлюємо, що можемо віддати людині своє кохання, але, з іншого боку, можемо пройти повз із впевненістю, що зустрінемо когось більш гідного.

Тому що та, головне та єдине кохання  життя все одно чекає на нас, і коли ми його знайдемо, то не будемо ставити собі питання, чому нам сталося пройти через багато особистих страждань.

Це кохання постукає в двері, коли ми повіримо, що насправді заслуговуємо того, чого бажаємо. Адже після трагічного розриву стосунків, ми вже по-іншому будемо дивитися на любов.

Ми будемо прагнути спокою та турботи, а не пристрасті. Ми не будемо легковажними, а звернемо акцент на ту енергію, яку наша половинка транслює нам. Партнер повинен робити нас кращими, надихати, стимулювати до творчих вчинків.

І тоді стане ясно, що серйозна помилка в минулому стала провідною зіркою до найбільшого кохання нашого життя.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook: