Як не виховати егоїста
До уваги всіх батьків! Як не виховати егоїста
Ваша дитина перетворилася на маленьке чудовисько, а ви й не помітили…
Батьки не скупляться на кохання та ласку для свого рідного чада. Але настає момент, коли нешкідливі, на перший погляд дитячі примхи та витівки починають сигналізувати про те, що в будинку росте егоїст.
Кого звинувачувати в тому, що виховання дитини зійшло з вірного шляху?
Дуже «успішні» у цьому питанні бабусі. У своєму прагненні оточити турботою коханого онука вони не знають перешкод.
Онук захотів оладки о дев’ятій годині вечора? Бабуся миттю починає смажити. У дитини не дуже добрі зуби? Бабуся до 10 років тертиме йому яблучко на тертці. Або насилу нахиляючись, збирає замість малюка іграшки. Це не вигадка.
Ще одним поширеним прикладом є ситуація, коли дитина має проблеми зі здоров’ям. Дорослі шкодують його, намагаються всіляко оберігати та захищати від труднощів. “Йому не можна нервувати”, “не можна перетруджуватися” і т.д. І тут батькам можна лише поспівчувати. Річ у тім, що, підростаючи, така дитина починає розумітися на ситуації та може навіть спекулювати на своєму стані.
Поки дитині не виповнилося років 5-6, потурання її капризам має характер загальної гри. Але пізніше з ним ніхто не може порозумітися, і батьки хапаються за голову.
Як не виховати егоїста. Як не впустити момент і не перетворити дитину на закінченого егоїста?
З першого року життя малюк починає усвідомлювати, що він у світі не один. Навколо нього люди, які мають свої потреби, бажання, просять його про щось (поділитися, віддати, посунутися).
Нехай він частіше чує слово «хочу» від батьків. Мама може говорити: “я хочу цукерку”, “я хочу подивитися цей фільм”, “я хочу відпочити”. У його свідомості укоріниться, що не тільки він чогось хоче.
У жодному разі не йдіть на поводу у його істерик. Дитина швидко візьме на озброєння цей засіб добиватися свого.
Хваліть його за чуйні та добрі вчинки. Вони можуть бути направлені як на адресу людей, так і тварин. Не гнівайтесь, якщо ваш синок поділився булочкою з кішкою. Він розуміє, що кішка голодна і хоче її нагодувати.
Не позбавляйте його ініціативи. Захищаючи малюка від усіх справ (прибирання іграшок, підтримання порядку), ви не даєте йому бути самостійним. Нехай він звикає до того, що має певні обов’язки.
Навчайте його товаришувати з іншими дітьми. Соціальне середовище доброчинно впливає на розвиток комунікабельності, почуття колективу, чуйності.
Прививайте дитині здатність обслуговувати себе та піклуватися про інших. Давайте малюкові дрібні доручення відповідно до його віку.
Розповідаючи про будь-кого зі своїх близьких, намагайтеся викликати його співчуття: “Тато сьогодні багато працював і дуже втомився”, “у бабусі дуже болять ноги”, “сусідський малюк впав і забився”.
Демонструйте старий, добрий власний приклад. Якщо дитина завжди є свідком того, як його рідні рятують один одного, допомагають сусідам та знайомим, він приймає цю модель поведінки. І вважає, що допомогти комусь, підтримати – це, само собою зрозуміле.
Егоїстична дитина з часом починає відчувати труднощі у спілкуванні з однолітками
Неприємними супутніми сторонами егоїзму є черствість, впертість, грубість, зарозумілість. У прагненні задовольняти свої бажання за будь-яку ціну дитина пускає в хід усі можливі засоби: вона вимагає, вередує, скандалить. Чим доросліша дитина, тим складніше викорінити егоїстичні прояви. Поведінка його може стати взагалі некерованим: він ставить ультиматуми, йде з дому, надходить на зло дорослим.
Постарайтеся вчасно помічати не зовсім приємні риси у поведінці своєї дитини та вчасно реагувати. Інакше згодом важко вирішити проблему егоїзму і вам і йому самому.
